Куточок поезії

***

Долаю день, як шлях в пустелі,
Пісок між пальців, вій, зубів..
Мені б води ковток джерельний,
Твого кохання б міражі..

Під сонцем шкіра геть солона,
Суха, засмагла і тонка.
Вуст обгорілих коло кволе,
Крихке, прозоре, як луска.

У мареві оаза вабить,
Там берег, затінок, трава.
А тут пісок по п’ятах шкварить,
І кожен крок, як по ножах.

Вперед штовхає тільки мрія.
Талант – це ж вірити в успіх.
У серці цяточка надії,
Крізь сльози відчаю і сміх.

Згублю знесилені слова,
У тиші буду милуватись,
Як ти їси, біжиш та як
Уранці любиш прокидатись.

Привчусь бажання помічати
До того, як прийдуть до тями,
І на ніч ноги витирати
Волоссям довгим полум’яним.

Радію з думки, що ти є,
Що доля дарувала зустріч,
Що завдяки чи попри все
Я маю щастя бути поруч.

19/12/2017 р. Геране

Залишити відповідь