Куточок поезії

***

М’який лапатий мокрий сніг,
Як довгі пальці у волосся,
У ліс занурився та ліг,
Тече струмками стоголосо.

Хто визначає здібність, хист,
Талант чи навичку кохати?
Коли не знаєш де той міст
Любові: в космосі, при хаті?

Коли себе без ліхтаря
Шукаєш, скільки очі бачать.
А відповідь біжить, кружля,
Чи посміхається? Чи плаче?

У бархатну зіркову ніч,
У темряву вологу хмарну
Клавіатури пружній спіч
Щоденником. Потрібним? Марним?

І чи дістанешся мети?
Орла відкриєш або рєшку?
Смерть подарує спокій? Ні?
У втомі чи не згубиш стежку?

10/02/2018 р. Геране

Залишити відповідь