Куточок поезії

***

Біднішає людство по смерті найкращих,
Зерно недостигле у землю паде.
Полова нездар та брехливих ледащ
Дощами порожнє повільно гниє.

Дракони у кожнім, десь менше, десь більше,
Харчуються злочином, справою мруть,
У промені знань здіймаються вище,
У невігластві урочищем йдуть.

Існує можливість, допоки живий,
Загиблі крізь серце проходять кілком,
Жнива під обстрілом стоять в куряві,
Орди ненажерливий лихом вогонь.

Питання не в часі. Безсилий завжди.
А в усвідомленні вад або хиб.
Без озирання на інших — творить,
Усе, що можливо, з натхненням робить.

У спадок — убитих докір мовчазний,
Непроговорене щиро віками,
Судом справедливим, непоказним
Болото у ріку розмиє ключами.

23/07/2020 р. Геране

Залишити відповідь