***

Я хочу випити отрути,
Щоб припинити божевілля,
Позичить спокій у цикути,
Докори розчинить сумління.

Ненавиджу той день і час,
Коли наважилась зізнатись,
Ця щирість не з’єднала нас,
Ікон вінчальних зблідли шати.

Вже квітами зійшли сліди
Шляхом до крові збитих п’ят,
І сніг блакитний сивини
Не з мудрості, а від проклять.

Окрім мене вини не має
Ніхто, ніде, тим більше – ти,
Життя спливає? Догоряє?
В безодню легше? З висоти?

Всі речі, звуки, аромати
З твоїх складаються відбитків,
Жахаюсь самоти малятком,
Удень вдається якось звикнуть.

Пробач. Розклеїлась. Мовчу.
Для мене всесвіт ти і грати.
Важка тобою і лечу
За хмари сонце наздогнати.

11/04/2018 р. Геране