Куточок поезії

***

Байдужість то твоя, моя
Гнітить ві сні, паралізує?
Не можеш дать, а може взять?
Тебе приваблюю? Дратую?

Я домальовую щодня
Твій запах, усмішки та вчинки.
Ти ж непритомний, як рілля
Під шаром снігу зимним квітнем.

Я довигадую щоніч
Твого торкання візерунки.
А ти, як вітер навсібіч
Тепло розвіяв з-під лаштунків.

Я доомріюю щомить
Твій голос подихом у вушко.
А ти далекий, аж щемить,
Не докричишся відчайдушно.

Розваги? Клопоти? Пригоди?
Втомився? Знудився? Забивсь?
Залежний настрій від негоди?
В одноманітності втопивсь?

Дні не однакові, о ні..
То тільки зверхньо так здаються.
Це вод грунтових течії,
Що джерелами в море ллються.

07/07/2018 р. Геране

Залишити відповідь