Куточок поезії

***

Я читала тебе так пильно,
Що обличчям на тебе схожа
Стала, сестра неначе рідна,
Розуміючи думку з півслова.

Я писала тобі так щиро,
Що сльозами налилося море,
Ти зірки, зронивши на хвилі,
Ніжним сяйвом прикрасив солоне.

Я кохала тебе так вірно,
Що з тобою була навіть снами,
В них побачень зерно добірне
І галявин лісних теплі храми.

Я бажала тебе так гостро,
Що пірнала у непритомність
І кричала гучніше за постріл,
Відчуваючи жах, незворотність.

Я чекала тебе так довго,
Що в долонях поглибшали зморшки,
І роки, як браслети тополям
Коло в коло вдягнулись потрошку.

Я зачати від тебе дитину
Так хотіла, до болю в суглобах,
Щоби плечі стискав, як цямрину,
Зазираючи в душу – колодязь.

Я боялась тебе так щемно,
Що про зустріч ні мрії, ні звуку.
Раптом буде той день нескінченним
І холодні до відчаю руки.

11/07/2018 р. Геране

Залишити відповідь