Куточок поезії

***

Розбитим склом тонких ілюзій
Судинам вивільняю тиск.
Тепло гарячим тліє в смузі,
Тьмяніє у червонім лиск.
В липкому павутинні слів
Дочасно зроджена надія,
Уламки стразів міражів
Непотребом іржавим ниють.
Гнучкий батіг ігнорування
Волого шкірою саднить,
Я не проситиму знущання
Вповільнити або спинить.
Одноосібна щирість — ґвалт
Себе самого на потіху.
Відвертість то ніяк не крам,
Скорочення отруйне віку.
У гідності останній стовп
Тримає рештки на ногах.
Не вибухне останній зойк,
Безкрило не здійметься птах.
Крізь речі погляд, кволий пульс,
Намисто невагомих діб,
Я кров’ю зайвою звільнюсь
Хоч дихати почну в роздріб.
У сподівання смак гіркий
Мертвонародженим коханням,
У світ приходимо нагі,
Його ж нагими полишаєм.
25/09/2020 р. Геране

Залишити відповідь