Таке напруження солодке,
Ловити погляд, звук і рух,
Не страх, не сумнів ані трохи,
А візерунок танцю рук.
Не повторити жоден крок,
Балансувати на межі,
У танго зануритись вдвох
І розчинитись в куражі.
Тандем музики та струни,
Одне для одного потрібні,
Вона без нього не бринить,
А він без неї непомітний.
Питання, відповідь – пусте,
В коханні не бува гарантій,
Воно мереживо тонке,
Як перший сніг у листопаді.
29/11/2018 р. Геране
Другие статьи из категории
***
Я призвичаїлась до думки,Що ти уява, сон, примара..Набір із віртуальних байтів,Проекція бажань на хмарах. Гарячі чашки у кав’ярні,Півоній цвіт по клумбах тане,І затишні удвох світання,Грайливих діалогів танго. Цілком надумані обійми,Зненацька довгий поцілунок,І тільки сльози, справжні сіллю,Лоскочуть щоки, ніс та губи. Немов Асоль, вітрил червонихОчима вогник виглядаю.Каблучка у її долоні,У мене жменька вподобаїв. Як хвиля у […]
***
Весна У променях прямихХутенько тане сніг,Трава, заввишки з мох,Дрібненька зеленіє. Гладенькі горобціЦвіріньканням на сміхЗдіймають у топольБруньки, смерекам вії. Напружене, туге,Оновлене водоюГілля, колись незграбне,Стає, мов наречена: Намисто кришталем,Каблучки бірюзою,Вечірнім сонцем сяєДовершене, стишене. В клітинки заплелисьСтрумочків течії,Заметів кожушкиТонкі, прозорі, сірі, А тіні у дубів,Як довжина спідниць:Коротші на долоньВчорашніх з ранком синім. 05/04/2018 р. Геране
Сумління в кожного своє
Сумління в кожного своєПотужністю та глибиною.Щомиті кожен створює себе,Щоденним кроком здобуває долю. Обставини намотує спіраллю.Минають люди та спливає час.Ми щохвилини шлях свій обираєм.Щоперехрестя нам дається шанс. Все подолаю, витримаю мукиРозлуки, втрат і шквального вогню,Щоб зберегти та дарувать онукамБез краю волю в виборі шляху. І кожна справа доливає жбанДобробуту і радості в родині.Народжується з краплі океан.Одна […]