Куточок поезії

***

У грудні дощ так недоречно
Ножем гарячим ріже сніг,
Ліси туман приймають ґречно:
Звабливо світяться з відлиг.

Відвертості тонка межа,
Іще хоч слово, буде пошло.
В траві некошеній лежать
Листи оббиті на пороші.

Думки приходять три на тиждень,
Буває жодної за рік,
Ти як надлам в мені та стрижень,
Свічусь тобою, плачу в крик.

Позбулись кольору, ваги
Освідчення від уживання,
І не цікаве до нудьги
Чуже виснажливе кохання.

Здається довгою зима,
Вразлива сутінками мрія,
Я відчуваю – не сама,
Вуглинкою в тобі жарію.

07/12/2018 р. Геране

Залишити відповідь