***

Крупа у березні дощем
Розморену цілує землю,
Тече чавунним ліхтарем,
Вапном чіпляється за вербу.
Торішні запашіли липи,
Лопаті світяться наскрізь,
Цеглини мохом перевиті,
З води у хмари погляд криг.
З дрібних цибулин первоцвіту
Смарагдові злетіли стріли,
Морозостійкі, все ж тендітні
Та сповнені святої віри.
Доба весни тяжіє сонцем,
Ним молодіє від зернин,
Для неї смерть – нове віконце,
Початок дива з поміж див.
02/03/2021 р. Геране