Куточок поезії

***

Надвечір дощ пішов нарешті,
Дрібний, без шуму, суєти,
Такий жаданий і доречний
У березневій чистоті.
Вербовим запашний гіллям,
Прополісом осики свіжий,
Темніє листя тиском хмар,
Травою тогорічне ріже.
Синіють пролісків зірки,
Заблюрені дубові тіні,
В шпарини літньої кори
Стікають бісером краплини.
Сховався вітер в очерет:
Потилицю лоскочуть пальці,
Птахів трикутник уперед
Летить із піснею блукальців.
Земля ворушиться зі сну,
Засмаги набуває зрання,
Привітна, радісна дощу,
Одвічно юна у коханні.
21/03/2019 р. Геране

Залишити відповідь