Перед дощем так пахнуть квіти,
Пелюстки світяться від хмар,
Повітря мальвами сповите,
Тепло забарвлений ліхтар.
Довгоочікувана злива
У спраглий перегрітий ґрунт,
Ретельно зібрані краплини
Змивають у натхненні бруд.
У всесвіті раптових втрат
Непрогнозованих до люті
Лишились квіткою з-за ґрат
У сподіванні на спокуту.
Зберігши людяність і щирість,
Вразливість, чесність і снагу
Не завдяки, а через силу
Плекали зерно у грозу.
І тільки ця зненацька свіжість
Так громовладно:”Ти був прав!”
Криштальне, чисте, променисте
До коренів засохлих трав.
У новім колі за спіраллю
Тендітний перший завиток,
Перед дощем так пахнуть трави –
Кохання вічний паросток.
09/07/2019 р. Геране
