***

Пірнаю в воду, наче сніг,
Опівночі у листопаді,
Знеструмлюють судини тиск,
Холодна шкіра напівснами.
Тепло гуртується у м’яч
Між третім та другим ребром,
Води поверхня — смуги парч,
Подрібнене у хвилях скло.
І огортає глибина
Краєчки нігтів рук і ніг,
У видих вимерзає страх,
І сум, і сором, втіха, гріх.
Твоя немилість, як зірок
Німий, далекий, синій блиск,
І смерть не вирок, не стрибок,
А крапель бездоганний лиск.
Твердий спочатку м’язів джгут,
Як в нареченої коса,
М’який у рухах, як манкурт,
Забувши “проти” всі та “за”.
Новонароджена в собі,
Кристали голками блищать,
Упорядковується сніг
Навколо солі коліщат.
07/08/2019 р. Геране