Рубрика: Українське фолькфентезi

Март 29, 2020
***

Летять крижини тихо-тихо. В намети білі до коліна. Під капелюхом в хвилях стріха. Важка оздобами ялина. Речей торкаюсь неквапливо. Лоскотним струмом по руках Біжить уява полохлива, Що то тебе торкаюсь я. У метушні чисельних тижнів Стрічаю запах, колір, звук. І домальовує мій пензлик Твою особу з цих споруд. У тебе є моя душа З минулим, […]

Открыть
Март 28, 2020
***

Одноманітні в справах дні.Холодна мокра сіра осінь.І тільки сонячні листиТа повідомлень ніжних стоси. Завжди уважний та хуткийВ перегляді моїх сповіщень.Чутливий, сповнений надій,Що все омріяне здійсниться. Зі спільного в нас небом зорі.Їм шепочу свої зізнання."Добраніч" променем з долоні.І "Добрий ранок" на світанні. До підборіддя загортаюсьТурботи пледом у клітину.З тобою затишно, безпечноНемовби знову я дитина. У світі […]

Открыть
Март 27, 2020
***

Скелетом шрами у таланту,Що задубіли, зажили,А світлом ядерних реакційНаскрізні хвилі із глибин. У мужності фундамент страхЩо віднайшов і поборов,У самостійності в плечахСталевий вірою остов. У доброти каркасом біль,Коли одужуєш в турботі,У невичерпності за кільМрійливість тиха і самотність. Відвертості за щоглу хист,Що у торканні ніжнім душМіцний прозорістю батист,Невибірковий землетрус. Коханню ключ отрута смертіУ насолоді на путі,Найгеніальніше […]

Открыть
Март 26, 2020
***

А вже тонкий прошарок снігу На листя кольору лате Спочити лагідно лягає З мандрівки небом. Надлегке Дрижить повітря предсвятково, Лоскоче іскорками шкіру. Проміння сонячне раптово Казкову зачіпає ліру. Шкуринки цитрусових пахнуть, Німіють довго соком губи, Чай запашний у порцеляні, І диво гріє серце в грудні. Перелік подарунків друзям Уява чередує колом Зі згадками про Миколая, […]

Открыть
Март 25, 2020
***

А гідність — то приватна власністьСвятого місця, часу, сил.То добра воля визначатисьДля чого, як, коли та з ким. Ув особистому життіДо себе берегти повагу,У черзі не штовхатись в тих,Хто перемішує з розваги. У справі фокусом тримати,Для кого надважлива якість,З ким слів не треба добирати,Щоб пояснити досконалість. Делегувати владу тим,Із ким є спільною мета,Для кого в […]

Открыть
Март 24, 2020
***

Ліричне А кожне слово — назавжди.І дія кожна — невиправна.Як підсумок думок, чуттів,Як шлях води новий-прадавній. Нейронів імпульси, сполукОригінальний візерунок,Чергова забавка для рук,Терпимий вчасністю ґатунок. Собою досвід переграти,В ковадло дзвоном вигнуть біль,Забути зраду, пам'ятатиГірко-солодкий смаком хміль. Ми віддзеркалення себеУ погляді на світ, людей,Смерть не міняє, а береСобі найліпше до грудей. Байдужість важче за ненависть,Мовчання влучніше […]

Открыть
Март 23, 2020
***

Казковий півпрозорий білийЛягає самий перший сніг.На гілках тане по краплині.Від жовтих ліхтарів блищіть. Дерева в хутра загортає,Ліс чарівний без рухів спить.Калини грона прикрашаєТонкий ламкий на дотик лід. Коли ти віриш у дива,Вони трапляються зненацька.А непричетні кажуть:"Ба!От пощастило, дарма, вчасно" А мрії вистигають довго,Беруть в полон весь вільний час.І серце від надії повнеСтискає відчаєм не раз. […]

Открыть
Март 22, 2020
***

Дерева ще не всі зжовтіли.Траву зелену загортаєВ прозорі шати сніговії.Крижина вітром догоряє. Ялинки голками тримаютьСухе насіння голих лип.Мов осінь літо випиває,Міцною кавою гірчить. Важкі хмарини сивим небомІ не пливуть, і не стоять.Холодні пальці сигаретуТримають, інколи тремтять. 01/11/2016 р. Геране

Открыть
Март 21, 2020
***

Ліричне Не має значення, що хочеш,Що відчуваєш, чим живеш,Важливе тільки, що ти можеш,Куди, навіщо ти ідеш. Здається, віддала усе,Усе згоріло на очах,І попіл радісно несеДо коренів весняних страх. Крім мене жодного вини,Цілком моя відповідальність,Такий зворушливий на східСтрілою промінь, як в останнє. Для щастя зайві якорі,Ілюзія безпечних вод,Воно у пружності вітрил,У гострім присмаку пригод. Чужого болю […]

Открыть
Март 20, 2020
***

Напружені вениЗагостреним лезомРеальність упевненоРіже навпіл.Гарячим потокомУ холод тверезийСтікають надії,І мрії, і сни. В прозоре лахміттяЗманіжену шкіруВипалює вітерСухий неквапливо.Вибілює очі,Волосся тьмянієВід розумінняПримарності дива. Повітря отрутоюЛлється в легені.Гірчить за щокамиПилюка доріг.Щокроку уявуСтискають тенетаДумок нездійсненихІ відчаю крик. Навчитись тобіПовертати свободу,Долоні твоїЗі своїх вивільняти.І ранком не мерзнуть,Морозним, самотнім.І каву в однуКип"ятить порцеляну. 23/10/2016 р. Геране

Открыть